Діти – не тільки наші нащадки, а й найбільші вчителі. Вони навчають нас своїм простим існуванням, що насправді означає безумовна любов. Вони люблять без застережень, вони прощають без умов. У дитячому світі немає прихованих мотивів, є лише чиста, непідробна любов. Така любов вчить нас, дорослих, дивитися на власні стосунки з більшою емпатією та відвертістю.
Діти є взірцевими не тільки в любові, але й у тому, як вони відчувають радість, також повчально. Її здатність знаходити радість у дрібницях життя – будь то політ метелика чи проста гра – нагадує нам, що справжню радість часто можна знайти в найпростіших моментах. Ці моменти чистої радості показують нам, наскільки ми віддалилися від складних структур нашого повсякденного життя і що щастя часто є питанням перспективи.
Справжнє щастя, яке відчувають діти, необмежене і всеосяжне. Її сміх, вільний і легкий, заразливий і прикрашає день для всіх навколо. Діти знаходять щастя в спільноті, у грі та відкритті – вони майстри жити тут і зараз. У них ми можемо навчитися знаходити власне щастя в наших повсякденних діях, живучи більше поточним моментом і дивлячись на світ крізь призму цікавості та подиву.
