У світі, який постійно прагне до щастя та досконалості, проста істина про те, що «сумувати – це нормально» є маяком надії та людяності. Ця фраза відкриває двері в простір, де почуття не засуджуються і не пригнічуються, а визнаються частиною багатої тканини нашого існування. Він нагадує нам, що смуток, а не ознака слабкості, насправді є свідченням нашої здатності відчувати глибокі та значущі почуття. Визнаючи свій смуток, ми відкриваємо силу вразливості, через яку виникають і процвітають справжні людські зв’язки. Навчившись сприймати свій смуток зі співчуттям і розумінням, ми відкриваємося для більш повного спектру людських емоцій і переживань, що веде нас до справжньої емоційної стійкості та багатшого, більш повноцінного життя.
